БУЛЬВАР ЗАСЛУГОВУЄ ІНШОГО ІМЕНІ

У даний час проходить реконструкція бульвару в центрі нашого міста. Хоча, якби запитати у випадкового перехожого про те, хто такий Т.Черняк, хтозна, чи зміг би він відповісти правильно. Або взагалі відповісти…

Влітку 2012 року я вже писав у тижневику «Сурми Радзивілів» про те, хто такий Т.Черняк і яке відношення він мав до нашого міста. Коротко переповім написане. У 1976 році, під час завершення будівництва районного будинку культури, було розбито квітник від нинішньої вулиці Кременецька аж до вулиці Олександра Невського і названо  його бульваром. Звичайно, як це вважалося нормальним у радянські часи, ніхто не питав згоди у мешканців міста, чиїм іменем називати бульвар. Все вирішували партійні органи: і в 1976 році, і в грудні 1939 року, коли місто перейменовували у Червоноармійськ. У ті часи це необхідно було з точки зору радянської ідеології  – називати вулиці, бульвари, площі іменами героїв воєн. Тому у нас і були вулиці імені К.Ворошилова, С.Будьоного, М.Щорса.

Згідно матеріалів Інтернету та УРЕ (Українська Радянська Енциклопедія, т.12) – «Черняк Тимофій Вікторович, герой громадянської війни в Україні, народився 14 лютого 1891 року в с.Вороб’ївка  Чернігівської області. В 1918 році брав активну участь у партизанській боротьбі на Чернігівщині проти німецьких військ. З листопада 1918 року командував Новгород-Сіверським полком, а з квітня 1919 року – бригадою. Брав участь у боях проти німецьких і петлюрівських військ. Загинув поблизу м.Рівне в серпні 1919 року в бою з польськими військами». Стосовно нашого міста, то наприкінці травня 1919 року. В районі Радзивілова почалися бої 1-ї Української радянської дивізії, до складу якої входила Новгород-Сіверська бригада Т.Черняка з військами УНР. При підтримці бронепоїзда «Карл Лібкхнехт»на початку червня 1919 року більшовицькі війська вийшли на колишній російсько-австрійський кордон.

В книзі «Історія міст і сіл УРСР, Ровенська область» в статті про наше місто, яку фактично написав наш земляк, вчитель історії СШ №2 А.О.Копцюх, нема і згадки про Т.Черняка. А підписав її викладач Ровенського педінституту О.П.Молчанов. Зовсім відсутній матеріал про Т.Черняка і в «Довіднику з історії України (2001 р)». Майже 4 місяці в 1944 році воювали воїни 13-ої армії 1-го Українського фронту під командуванням генерал-лейтенанта М.П.Пухова в околицях нашого міста. Але жодна із вулиць не названа іменами командуючих фронтом, за винятком М.Ватутіна. Адже визволяли Червоноармійськ 19 березня 1944 року саме війська І-го Українського фронту під командуванням Маршала Радянського Союзу Г.К.Жукова.

Цей бульвар цілком міг би носити ім’я нашого земляка, мецената Мойсея Якимовича Гінсбурга (1851-1936рр), який за власні кошти побудував цілий перелік споруд, якими міські жителі користуються й нині. У 1931 році громадськість міста відзначила 80-річчя Гінсбурга. З цієї нагоди Магістрат Радзивілова присвоїв ювілярові звання почесного громадянина міста. А 18 квітня цього року його ім’я було присвоєно частині нинішньої вулиці Кременецька, де тепер розташована редакція районної газети «Прапор Перемоги», районний відділ статистики, дві п’ятиповерхівки.

Звичайно, на перейменування бульвару потрібні певні кошти. Але, повірте, вдячність людська пам’яті громадянина, що стільки вклав у розвиток рідного міста, обов’язково відгукнеться іншими яскравими прикладами безкорисливої допомоги та меценатства. Або навпаки…

А що думають з цього приводу депутати міської ради і громадськість? Нині вже й схід України прощається із одіозними, часто штучно надуманими символами комуністичної минувщини. Давайте ж і ми відновимо історичну пам'ять та справедливість.