Вітаю Вас, Гість

ПОДВИГ, У КАМЕНІ УВІКОВІЧНЕНИЙ

 

Юні покоління нашого міста та району знають про війну лише з підручників, з розповідей представників старшого покоління, вчителів, з кадрів кінохроніки та художніх фільмів. Наше місто теж зазнало руйнувань і горя в ті страшні роки. Війна вогненним валом прокотилась двічі по території України, спочатку з заходу на схід, потім – у зворотному напрямку.

27 червня 1941 року місто окупували фашистські війська. За час свого перебування вони знищили майже 4 тисячі місцевих жителів-євреїв, зруйнували багато будинків. 19 березня 1944 року радянські бійці 13-ої армії під командуванням генерал-лейтенанта М.П.Пухова визволили місто. Та подальші бої в районі Червоноармійськ-Броди тривали до 11 квітня. Під містом багато воїнів здійснили безсмертні подвиги. І місцеві жителі увічнили ці подвиги в граніті.

Ось перед нами один з перших пам’ятників, присвячений бійцям-визволителям. Досить цікава історія спорудження цього монумента. А почалася вона в страшенно важкому 1941 році. 30 червня цього року українські націоналісти у м.Львові проголосили Акт відновлення Української державності. Наші краяни сподівалися, що німці допоможуть відновити Українську державу. Вони вирішили побудувати біля церкви О.Невського пам’ятник Б.Хмельницькому. Як згадувала учасниця закладення фундаменту Валентина Оксентівна Горшковська, 1925 р.н., за декілька місяців основа монумента була готова. Але фашисти вирішили перетворити Україну в німецьку колонію, Керівників ОУН було ув’язнено. Багато активних діячів знищено. Інші пішли в підпілля. Почалась національно-визвольна боротьба проти окупантів і фашисти заборонили споруджувати пам’ятник.

В 1953 році під керівництвом місцевих майстрів Гулійчуків, Валентина Івановича та Костянтина Валентиновича, було споруджено постамент. Скульптуру виготовили у Львівській художній майстерні. Загальна висота пам’ятника – 5,7 метра. Скульптура – два воїни в атаці: один з автоматом, другий замахнувся гранатою. На гранітних дошках надпис «Слава Радянській Армії! Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.». Пам’ятник був урочисто відкритий 9 травня 1953 року на честь 8-ї річниці Великої Перемоги.

А зараз ми – біля пам’ятного знака, присвяченого героям-воякам ОУН-УПА. Він був споруджений у 1992 році, на честь 50-річчя утворення УПА. На цьому місці після війни було закладено сквер Героїв. Тут було поховано Героїв Радянського Союзу артилериста П.Г.Стрижака, льотчиків – лейтенанта А.В.Демьохіна, старшого лейтенанта М.Д.Маркелова, кіннотника старшого лейтенанта О.І.Волковенка. Посередині скверу стояв гранітний обеліск, увінчаний бронзовою зіркою. В 1985 році на території військового кладовища було споруджено Меморіал Слави, туди й перенесено прах Героїв.

Після проголошення незалежності України мешканці міста вирішили увіковічнити пам’ять героїв УПА. Більш того, саме навпроти скверу знаходиться колишнє приміщення райвідділу міліції, де в 40-і - 50-і роки минулого століття знаходився райвідділ НКВС(потім МДБ). Тут енкаведисти допитували, катували патріотів, виставляли тіла вбитих вояків. Кожного року 14 жовтня, в день св.Покрови, захисниці Запорізького козацтва, на честь утворення УПА, тут відбуваються мітинги. Мешканці міста приходять віддати шану загиблим і живим героям України.

У міському парку імені Т.Г.Шевченка на початку центральної алеї стоїть пам’ятник воїну-визволителю. Скульптуру виготовлено у Львівській художній майстерні. Вона зображає радянського солдата, який тримає за руку врятовану ним дівчинку. Пам’ятник було споруджено в 60-их роках ХХ століття.

В одному з куточків дитячого оздоровчого табору «Веселка» знаходиться пам’ятний знак, присвячений воїнам 13-ої армії генерала М.П.Пухова, що визволяли наше місто від фашистських загарбників в березні 1944 року. Тоді тут рвалися бомби, снаряди, міни. Наші воїни йшли в атаку на ворога, земля ця густо скроплена кров’ю визволителів. Нині у цьому мальовничому місці набираються сил та здоров’я нащадки колишніх воїнів.

Нашу віртуальну екскурсію ми завершуємо на військовому кладовищі, яке було створено в другій половині 50-их років минулого століття. Тут були поховані останки воїнів які загинули під час визволення міста та району від німецько-фашистських загарбників в березні 1944 року та в ході оборонних боїв в квітні-липні того ж року. У 1985 році поряд з кладовищем було відкрито Меморіал Слави, де тепер покояться останки Героїв Радянського Союзу. На кладовищі знаходиться могила воїнів-розвідників Михайла Пилиповича Станіславчука, Рудого, Романишина та стрільця-радиста Володимира Гаркушина. Всі бійці були поховані на хуторі Суходоли недалеко від Радивилова. Їхні могили та прізвища були встановлені завдяки пошукам місцевого жителя Федора Йосиповича Пукаса, колишньої вчительки Алли Павлівни Станкевич та членів шкільного клубу «Пошук» під керівництвом вчительки Катерини Миколаївни Арламовської. Перепоховання останків героїв відбулося 7 травня 1988 року за участю воїнів Львівського гарнізону та багатьох жителів міста. До речі, члени клубу розшукали багатьох земляків, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Прізвища сорока семи колишніх жителів міста - на пам’ятному обеліску біля Меморіалу Слави, який був відкритий 9 травня 1990 року.

За активну участь у героїко-патріотичній пошуковій роботі міській школі №1 у 1990 році було вручено значок «Подвигам героїв будь гідний» Радянського комітету ветеранів війни, а також відповідне посвідчення за підписом голови комітету Героя Радянського Союзу, маршала авіації О.П.Силантьєва.

Дорогі земляки, діти! Не забувайте цих священних місць, приходьте часто сюди з квітами. Пам’ятайте про тих, хто віддав своє юне життя за наше щасливе сьогодення. Хай ми ніколи не зазнаємо того лихоліття, яке пережило це покоління. Хай завжди над Україною буде мирне  небо!