Нарис історії освіти в Радивилові охоплює період з початку ХІХст. до сьогодення.

Автором наведені конкретні дані розвитку школи з 1944 року, маловідомі сторінки історії

                                    присвячується викладачам та учням

Радивилівської загальноосвітньої

 повної середньої школи №1 –

 сіячам доброго і розумного.

                                                                                                                                    Юрій Арламовський

Школа в І половині Х1Х- початку ХХст.

У першій половині Х1Х століття місто Радивилів входило до складу Кременецького повіту Волинської губернії. Проживало в ньому понад 2 тис. чоловік. Звичайно, у місті була церква, при якій, ймовірно, існувала церковно - приходська школа, де під керівництвом священика дяк навчав дітей грамоти. В місті діяло початкове училище, яке утримувалося за рахунок поміщиків та католицького духовенства. Воно було закрите в 1831р. після поразки польського повстання 1830-1831р.р.

В другій половині Х1Х століття на Рівненщині вже діяли початкові  школи (понад 50), викладання в яких велося російською мовою, оскільки реакційний валуєвський циркуляр 1863 року забороняв українську мову в школі.

Але російський царизм змушений був здійснити реформу народної освіти з метою подолання економічної відсталості. 14 липня 1864 року було затверджено “Положення про початкові народні училища”, згідно якого відкривалися  повітові й сільські школи, а також різні сільські школи міністерств державних маєтностей і внутрішніх справ, церковнопарафіяльні та парафіяльні школи. Всі вони оголошувалися загальностановими, зберігаючи одну назву – початкові народні училища. Але обсяг знань учнів був недостатнім, щоб продовжити навчання у середній школі.

Таке однокласне народне училище було відкрите в Радивилові у 1873 році. За спогадами нашого жителя, колишнього учня, активного борця за УНР, старшину Богданівського полку, вчителя математики і географії у 1939 році Якова Калениковича Бортника, 1895 року народження, воно розташувалося в колишній казармі 12 Донського козацького полку (територія автотранспортного підприємства). Це було велике довге приміщення. Навчалося понад 80 учнів з міста та сіл Бугаївки та Опарипсів. Навчання було платне: 1,5 - 2крб. на рік (вартість на той час доброго кожуха). Навчались діти різного віку, від 7 до 12 років. Навчали їх двоє вчителів і двоє помічників. Навчання було необов’язкове. Учні могли навчатися декілька років за бажанням батьків. Основними предметами були Закон Божий, російська мова, арифметика, фізкультура, співи. Училище давало загальну початкову освіту, термін навчання – 3 роки.

Двокласні початкові училища створюються наприкінці 60-х років. В той час Радивилів вже став волосним центром (1866р.) та містом Дубнівського повіту Волинської губернії (1870р.). Проживало в ньому 7400 чоловік.

Двокласне народне училище з п’ятирічним терміном (строком) навчання (три групи і два класи) було відкрите у 1902 році.

В І групу приймали міських дітей 8-9 років та з сіл Бугаївки та Опарипсів. За спогадами колишніх учнів цього училища Підпалюк Ганни Дмитрівни, 1902 року народження та Суханова Дмитра Григоровича, 1905 року народження, жителя села Бугаївки, в школі вивчали російську мову, арифметику, геометрію, історію, географію, Закон Божий, фізкультуру, співи, чистописання, креслення, рукоділля і “Божий мир” – тобто елементи природознавства. На першому місці було вивчення Закону Божого. Перед початком занять кожного дня учні збиралися на молитву у великому класі, а потім розходились по класах.

В І-ІІІ групах було по 3-4 уроки, а в 1-2 класах - по 5-6 уроків. Учні, які не засвоїли навчального матеріалу на уроці, залишались на самостійне вивчення після уроків на 2-3 години, але вчителі з ними не працювали.

Навчання проводилось в одну зміну, навчалось 100-120 учнів, вчителів було 5-7 чоловік. На чолі школи стояв завідуючий. Першим був Глиба, який викладав історію, арифметику, геометрію. Приладів у школі не було ніяких: вчитель на одній дошці малював прилад-астролябію, а на другій – записував задачі.

Важливою фігурою у школі був місцевий священик, який навчав учнів Закону Божого. Вчителем російської мови, географії та співів була дочка священика Неоніла Іванівна, яка закінчила єпархіальне духовне училище. Це була зла і пихата особа, яка била лінійкою учнів по долонях, особливо ребром, а часто і по голові.

В другому приміщенні школи учнів навчали вирощувати тутових шовкопрядів. Основним інструктором в цій справі був учитель Шудрак. Це був розумний і добрий вчитель і вихователь. У нього не можна було не вчитись і не працювати.

Вирощувати шовкопрядів було дуже клопіткою справою.  Вони поїдали багато листя шовковиці, які учні приносили мішками з дому або парку. Діти також чистили клітки, де знаходились шовкопряди, і слідкували, щоб серед них не було хворих червів.   

Навчання  в школі було платним, 10крб. на рік (пуд зерна жита коштував 20 коп.).

Перший завідуючий школою Глиба чимось провинився і був звільнений. Приблизно з 1910 року завідуючим школою став вчитель Шудрак, який працював на цій посаді  до  1920 року, до встановлення польської влади. Він користувався авторитетом у місцевого населення.

Приміщення двокласного народного училища (1902-1917рр.)

Підручники учні купували за батьківські гроші у книгарні. Державних бібліотек не було, а були тільки приватні.

Після закінчення Радивилівського двокласного  училища учень міг поступати в Кременецьке вище початкове училище, після якого можна було поступати в гімназію або працювати чиновником  в державних місцевих установах. Навчання в ньому коштувало 30 крб. на рік, що дорівнювало ціні  9 центнерів жита.

Щодо історичних подій, то протягом усього періоду Першої світової війни (1914-1918р.р.) на території нашого краю тривали жорстокі кровопролитні бої. Наприкінці 1917– на початку 1918 року в країні  відбувалась боротьба між військами Центральної Ради і більшовиками.

Владу Української Народної Республіки (УНР) на Волині було встановлено 22 січня 1918 року. В кінці січня – в першій половині  лютого 1918 року більшовики намагались зміцнити свої позиції у нашому краї і реалізувати декрети Петроградського Раднаркому. Але 18 лютого 1918 року  австро-німецькі війська окупували Радивилів. Більшу частину Волині захопили німці. В кінці грудня 1918 року після вигнання окупантів влада перейшла до Директорії.

На початку червня 1919 року війська 1-ї української радянської  дивізії, зокрема частини Таращанської бригади при підтримці бронепоїзда “Лібкнехт” захопили Радивилів. А 12 серпня 1919 року наше місто окупували польські війська. Радянську владу було знову відновлено в Радивилові в другій  половині 1919 року.

Але 10 вересня  1920 року польські війська знову захопили місто. Як твердив відомий краєзнавець, активний учасник національно-визвольної боротьби в нашому краї Бортник Федір Каленикович, 1911 року народження, влада в нашому місті так швидко змінювалась, що не було часу для розвитку освіти.