По учнях - вчителя розпізнають

21 січня минає рік, як відійшла у вічність творчий педагог і вихователь, чудова людина, любляча мати і турботлива бабуся  Худолеєва Катерина Петрівна

Вона народилася 18 листопада 1926 року в с.Бугаївка Дубнівського повіту Волинського воєводства в селянській сім’ї.

Батько – Довгалюк Петро Никифорович, займався сільським господарством і торгував м’ясом на міському ринку в Радзивилові. Маленька Катруся завдяки старанням батьків добре підготувалася до школи і в 1933 році стала ученицею другого класу Радзивиловської семикласної повшехної (народної) школи, відомої, як «семикласувка», яку вона закінчила в 1939 році.

У вересні 1939 року в місті була відкрита середня школа. Але учням, які вступили до школи, були понижені на один рік класи, бо програма радянської школи вважалася вищою від польських шкіл.

Катерина Петрівна навчалась у цій школі в 1939-1941 роках. 22 червня 1941 року розпочалася радянсько-німецька війна. Як згадує дочка Катерини Петрівни – Світлана, - йшов п’ятий день війни. Німецька солдати почали обстрілювати з гармат відступаючі радянські війська. Як раптом один зі снарядів влетів просто у будинок Довгалюків… Осколками були поранені троє дітей: її мамі, Катерині, осколок потрапив у ногу, а її сестра Неоніла була у дуже важкому стані. Незважаючи на всі зусилля бродівських лікарів, вона померла третього дня від поранення. Двоюрідна мамина сестра Марія була поранена в  руку, ця травма паралізувала верхню кінцівку на усе її життя. Брат Євгеній був контужений. Невдовзі з горя померла мати.

В 1941-1942 роках Катерина Петрівна продовжувала навчатися в Дубнівській гімназії, директором якої був Ільчук, колишній вчитель русинської (української мови) Радзивилівської повшехної школи. В 1946 році вона закінчила середню школу №28 в місті Львові, і стала студентською Львівського державного педінституту фізико-математичного факультету, який закінчила в 1950 році.

19 серпня 1948 року вчителем історії 5-10-их класів було призначено Худолеєва Федора Петровича. У вересні 1948 року Катерина Петрівна познайомилася з ним, раніше Федір Петрович навчався на історичному факультеті Львівського педінституту і працював завідувачем студентською їдальнею. В наступному році вони одружилися. А з 16 серпня 1950 року Катерина Петрівна була призначена вчителем математики і фізики. Ми пам’ятаємо й дотепер чудові уроки  фізики із демонстрацією дослідів, які вона проводила разом із учнями.

У школі тоді ще не було окремих кабінеті, був лише клас-кабінет з фізики і хімії, які обладнали вчителі Худолеєва Катерина Петрівна та Горлач Марія Яківна разом з батьками та учнями. А які були чудові вечори «Цікавої фізики» з розповідями учнів та демонстрацією дослідів, організованих Катериною Петрівною. Не забудемо і екскурсію, організовану директором школи Тартрамфом Олексієм Олександровичем, класними керівниками 10-их класів Несесюк Устиною Миколаївною і Катериною Петрівною Худолеєвою під час зимових канікул в 1955 році до Кременецького педінституту. Там викладачі демонстрували нам різні досліди з фізики, ознайомили з навчання у вузі, ботанічним садом, розповіли про історію навчального закладу та міста.

Учні Катерини Петрівни брали активну участь у 8-их та 9-их  Республіканських олімпіадах юних у лютому-квітні 1953 і 1955 років. За досягнуті успіхи в олімпіаді Грамотами  Міністерства освіти УРСР і ЦК ЛКСМУ було відзначено мене – Ю.Арламовського та Катерину Петрівну.

Вона завжди була з учнями, намагалася усіляко зацікавити їх своїм предметом. 2 січня 1956 року її вихованці побували на екскурсії в м.Львові, де ознайомилися з робою деяких заводів, фабрик. З вихованцями вони їздили й у інші міста країни.

В новому приміщенні СШ №1 Катерина Петрівна разом із учнями обладнала в 1967 році сучасний (на той час) фізичний кабінет. В 1980 році вона організувала висадження молодих дубків  біля табору «Веселка». Як творчий педагог-практик, вона листувалася з членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, доктором фізичних наук, професором Московського державного педінституту, лауреатом Державної премії СРСР, автором підручників з фізики для 6-10-их класів середньої школи Пьоришкіним Олександром Васильовичем. Надсилала йому практичні поради по вдосконаленню цих посібників.

Катерина Петрівна здійснила 11 випусків учнів зі школи, була чудовим  класним керівником. За притчею «Про кращого вчителя» - саме по учнях дізнаються, яким був вчитель.  Випускники Катерини Петрівни  нині працюють вчителями фізики у різних містах країни і СНД.

Доктор фізичних наук Олег Гаврищук є науковим співробітником Центру ядерних досліджень в м.Дубні (Російська Федерація).

Туркевич Василь Васильович був кандидатом фізичних наук, доцентом кафедри оптики фізичного факультету Львівського національного університету ім..Івана Франка (помер у 2004 році).

Тридцять три кращих роки віддала Катерина Петрівна рідній школі. Пішла на пенсію у 1984 році. Її педагогічна діяльність відзначена багатьма грамотами, медаллю «Ветеран праці», а також ювілейними медалями «На честь 50,60,65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр». в 1995, 2005, 2011 роках.

Вже на пенсії Катерина Петрівна була активним учасником клубу пенсіонерів «Надвечір’я». Вона разом із Федором Петровичем виховали дочку Світлану, дочекалися онуки Інни.

Світлана пішла слідами своїх батьків-вчителів. Вона закінчила у 1972 році фізичний факультет Львівського державного університету ім..Івана Франка, зараз працює викладачем фізики в Рівненському професійно-технічному навчальному центрі сервісу та дизайну, директором довузівської підготовки Київського міжнародного університету.

Внучка Інна має дві вищих освіти, обидві здобула з відзнакою. Вона – кандидат наук державного управління, доцент Національної академії державного управління при Президентові України.

Світлий спомин про чудового вчителя, прекрасну, завжди усміхнену жінку – Катерину Петрівну, назавжди залишиться в серцях учнів, батьків, вчителів та всіх тих, хто її знав і пам’ятає.

Юрій Арламовський, випускник школи 1955 р.