П`ятниця
19.04.2024
16:20

Юрій Арламовський. Сторінки історії.

Ті, хто успадкували вчительську долю

 

Династія – (від грецької мови – влада, панування)

 

Але в цьому випадку мова йтиме про передачу великого педагогічного досвіду, багатства знань від батьків – дітям. Онукам.

В міській середній школі №1 впродовж багатьох років працювали і продовжують навчати учнів цілі покоління вчителів.

1 серпня 1944 року директором Червоноармійської середньої школи  був призначений вчитель російської мови та літератури Пилипейко Трохим Давидович, який працював до 13 жовтня 1947 року. Його дружина – Дарія Мусіївна – також була вчителькою російської мови та літератури, очолювала районний відділ народної освіти, потім працювала вчителем середньої школи та Опарипсівської семирічки.

Їх невістки – Марія Давидівна і Тамара Леонідівна, також були вчителями середньої школи. Пізніше вся сім’я навчала учнів Здовбицької школи Здолбунівського району.

3 серпня 1944 року серед перших вчителів молодших класів було подружжя Чернишів – Галина Федорівна та Іван Сергійович. Кругляк Михайло Матвійович в 1948 році навчав нас в 3-му класі, потім викладав малювання. Його дружина працювала в Бугаївській школі.

В школі працювала ціла династія Підпалюків-Станкевичів – Ганна Дмитрівна, 1902 р.н. – мати Ігоря Павловича і Алли Павлівни, була в числі перших учнів, що навчалися у новозбудованому  приміщенні міського двокласного народного училища. Брат і сестра – колишні учні школи, вихованці Бродівських гімназій.

Ігор Павлович навчався спочатку у Львівському вчительському інституті, потім  - у Львівському університеті ім..І.Франка на факультеті іноземних мов. З 1 серпня 1947 року був призначений вчителем іноземної мови Червоноармійської СШ. В 4-му класі він навчав нас англійської мови, в 1960 році почав працювати вчителем СШ№2, з 1967 року Ігор Павлович  виконував обов’язки заступника голови райвиконкому Червоноармійської районної ради. Пізніше був заступником з навчально-виховної роботи СШ№2, вчителем Немирівської восьмирічної школи. Його дружина була вчителем біології цієї ж школи. Алла Павлівна в 1941-1942рр навчалася в Дубнівській гімназії. В 1947 році закінчила Червоноармійську середню школу, згодом заочно навчалась у Львівському університеті ім.. І.Франка на факультеті іноземних мов. А з 1 вересня 1949 року вона почала працювати вчителем іноземної мови у 5-8 класах рідної школи. Була класним керівником в 5Б класі, де навчалась моя дружина  Катерина Миколаївна. Чоловік Алли Павлівни – Станкевич Геннадій Болеславович – вчитель фізичного виховання з 1957 до 1989 років. Їх син – Віталій – закінчив Червоноармійську СШ№1, потім навчався у Рівненському педінституті на філологічному факультеті (відділення російська мова та література), пізніше закінчив істфак. Працював у СШ №1 організатором позакласної та позашкільної роботи, помічником першого заступника голови Рівненської обласної державної адміністрації, в 2010 – 2012 рр очолював Радивилівську районну державну адміністрацію. На даний час обіймає посаду директора одного із рівненських коледжів.

Серед перших вчителів молодших класів в далекому серпні 1944 року була Карпець Зінаїда Яківна, 1925 р.н., дочка диякона церкви св..Олександра Невського в 20-их роках 20-го століття. Навчалась в Радзивилівській повшехній школі, потім – в Бродівській жіночій гімназії, вищу освіту здобула заочно. Викладала українську мову та літературу у 5-8 класах у середній школі. А також працювала в російськомовній школі. Пізніше Зінаїда Яківна одружилася з Кокошко Андрієм Семеновичем, який з 16 серпня 1950 року працював вчителем фізкультури, учасник Великої Вітчизняної війни, колишній старшина. А з першого вересня 1968 року він виконував обов’язки керівника початкової військової підготовки.

З 20 серпня 1971 р. вчителем географії працювала Гудима Зоя Андріївна. Її батько був директором школи на Сумщині, мати навчала учнів молодших класів. Чоловік – Гудима Євген Петрович, очолював районний відділ освіти в 1971-1992 роках, потім працював вчителем географії в СШ№2.

Кількома номерами раніше я вже писав про подружжя Худолєєвих Катерину Петрівну та Федора Петровича, їх дочку та онуку.

Вчителем математики був Бублик Василь Іванович в 50-их роках 20 ст, а його дружина Надія Іллівна – викладала німецьку мову, сини теж пішли педагогічними стежками – стали математиками. Один з них Віталія Васильович – нині викладає інформатику в міському НВК «школа№2-ліцей».

Зробок Людмила Романівна викладала українську мову та літературу з 1 вересня 1959 року. Її дочка - Лариса Борисівна, також вчитель цього предмету і навчає учнів в Київській гімназії «Діалог». Невістка – Людмила Володимирівна  -  вчитель початкових класів середньої школи м.Львова.

З 15 серпня 1968 року в СШ№1 працювала вчителем української мови та літератури Бельмас  (Грабовська) Галина Федорівна. Її брат – Василь Федорович, 1921 р.н. в 1939 - 1941 рр був вчителем молодших класів Червоноармійської СШ, учасник національно-визвольних змагань 1939-1956 рр.

Чоловік – Бельмас Григорій Федотович – був директором Опарипсівської восьмирічки, СШ№2 1967-1971 рр, очолював райвно. Потім працював заступником директора по навчально-виховній роботі Червоноармійського ПТУ-26. Їх син – Анатолій Григорович – викладав у цьому ж училищі українську мову та літературу, потім був заступником голови Радивилівської РДА.

Серед вчителів старшого покоління працювало подружжя Валентюків: Валентина Дмитрівна та Анатолій Петрович, який закінчив у 1952 році Крупецьку семирічку. Потім навчався у Бродівському педучилищі, в 1956-1957 рр, працював вчителем трудового навчання, малювання, музики і співів у Рудня-Почаївській середній школі.

Пізніше служив у Радянській армії, в авіації.

18 серпня 1960 року Анатолія Петровича було призначено вчителем слюсарної справи . Одночасно він заочно навчався на географічному факультеті Львівського державного університету ім.. І.Франка. З 1 жовтня 1962 року він був завучем виробничого навчання, потім викладав географію. В 1967 році Анатолій Петрович один із перших обладнав географічний кабінет, а потім допоміг обладнати кабінет молодших класів дружині – Валентині Дмитрівні, яка працювала в школі з 18 вересня 1963 року. З 1973 року він виконував обов’язки заступника директора по навчально-виховній роботі в молодших класах. З 26 серпня 1975 року по 1 вересня 2002 року був заступником директора по навчально-виховній роботі, потім – вчителем географії. Професію батьків успадкувала донька Вікторія Анатоліївна, яка працює вчителем іноземної мови, а онука Олександра – студентка Івано-Франківського університету ім..В.Стефаника філологічного факультету, відділення польської філології.

25 серпня 1955 року директором почала працювати Гоголь Марія Федорівна, колишній секретар Червоноармійського райкому партії, а її дочка – Березовська Неонора Сергіївна – була вчителем географії з 15 серпня 1952 року. Потім була класним керівником нашого 9А класу, згодом перейшла вчителювати в міську СШ№2.

В школі працювало подружжя Тимочків – Віра Степанівна і Юхим Стратонович. Віра Степанівна  з 6 вересня 1966 року навчала дітей молодших класів, а Юхим Стратонович був вчителем історії і вихователем шкільного інтернату.

З 1 вересня 1970 року їх невістка Любов Тимофіївна викладала математику, а син Богдан працює вчителем фізики у Крупецькій школі.

Воронко Дмитро Костянтинович 15 серпня 1967 року був призначений вчителем математики 5-10 класів. Раніше цей предмет він викладав в Копанівській і Башарівській восьмирічках, був директором Опарипсівської школи. Одним із перших обладнав у школі зразковий кабінет математики. Протягом багатьох років він очолює міську організацію ветеранів. Дружина – Раїса Андріївна, працювала заступником директора по навчально-виховній роботі Башарівської школи. Пізніше – в СШ№1 – вихователем групи продовженого дня.

Погранична Ніна Павлівна – вчитель російської мови та літератури – з 1 вересня 1970 року, була класним керівником в нашої дочки Олесі. А її дочка – Орищина Людмила Миколаївна – працювала заступником директора з навчально-виховної роботи, в даний час очолює відділ зв’язків з громадськістю районної адміністрації.

Лудченко Наталія Данилівна з 1 вересня 1979 до 2009 року викладала біологію, її чоловік Олександр Михайлович – з 1978 року був завідуючим районного методичного кабінету, пізніше – методистом, очолював районну профспілку працівників освіти, працював вчителем фізики в міській СШ№1. Їх дочка – Ольга Олександрівна – успадкувала професію матері і нині навчає біології учнів СШ№2.

Дейнека Микола Артемович був директором Острівської восьмирічної школи, працював в райкомі партії, інспектором шкіл райво, викладав історію в СШ»1, пізніше – в СШ№2. Його дочка – Чеботарьова Жанна Миколаївна – була вчителем молодших класів в СШ№1. Тепер навчає учнів у середній школі м. Дубна.

Я в 1972 – 2010 роках працював вчителем історії, суспільствознавства і правознавства, а дружина – Катерина Миколаївна, була вихователем групи продовженого дня, вчителем молодших класів в 1978-1993 рр. Дочка – Олеся Георгіївна – тренер спортшколи (1992-1996рр), викладач фізвиховання у Радивилівському професійному ліцеї з 2000 року.

В 1975-2001 р.р. директором школи був вчитель біології й хімії Мельничук Іван Васильович, його дружина – Антоніна Іванівна, теж викладала хімію. Справу батьків нині продовжує дочка Олеся Іванівна – вчитель молодших класів. Ящук Василь Олексійович бува організатором позакласної та позашкільної роботи з дітьми, викладав українську мову та літературу, а дружина – Надія Григорівна – викладала світову літературу.

Традиції школи нині продовжують наступні вчительські династії. Фаєвська Алла Василівна з 1 вересня 2001 року очолює школу, а її донька – Мар’яна Степанівна, вчитель іноземної мови.

Жолнович Галина Олександрівна була заступником директора по навчально-виховній роботі в молодших класах, навчала учнів цих же класів. З 1 вересня 2014 року – на пенсії.

Дочка – Савицька Віта Володимирівна – заступник директора по навчально-виховній роботі школи.

Фаєвська Тамара Вікторівна – заступник директора з науково-методичної роботи, вчитель географії. Її син – Дмитро Миколайович, вчитель історії Ситненської ЗОШ.

Водяна Людмила Василівна – вчитель іноземної мови, а син – Антон Михайлович – викладає інформатику. Нашими вчителями були Михайло Карпович та Марія Яківна Горлачі.

Михайло Карпович народився 17 листопада 1921 року в селі Великий Самбір Конотопського району Сумської області в сім’ї  хліборобів. В 1940 році закінчив з відзнакою середню школу і був призваний на строкову військову службу. Служив у 34-му стрілецькому полку 75-ї дивізії біля західного кордону Білорусії. Бойове хрещення одержав 22 червня 1941 року поблизу міста Бреста. Другого дня війни група бійців в складі 50-ти бійців під командуванням капітана-грузина раптово кинулася в атаку, знищила фашистську артилерійську батарею та її обслугу. Цей перший рукопашний бій молодий солдат запам’ятав на усе життя. В боях з ворогом Михайло Карпович був поранений і після одужання направлений на службу на Далекий Схід. В серпні 1945 року у складі військ забайкальського фронту він визволяв Маньчжурію від японської Квантунської армії. В 1946 році він демобілізувався та приїхав у рідне село. За пропозицією свого земляка Івана Бельмаса їде разом з ним у Червоноармійськ. Райвно призначає його вчителем Лев’ятинської початкової школи, потім – Рудня-Почаївської семирічки. В 1948 році Михайла Карповича переводять на посаду вчителя математики Срібненської семирічної школи, тому що попередній вчитель не з’явився після відпустки. Там він познайомився з Марією  Яківною, яку призначили в цю ж школу вчителем біології і хімії.

Марія Яківна народилася 25 жовтня 1925 року в селі Максимівка Карлівського району Полтавської області. До війни закінчила 8 класів Карлівської школи, а директором була Гоголь Марія Федорівна. В 1941-1943 рр сім’я перебувала в евакуації в Саратовській області. Там Марія Яківна працювала старшою піонервожатою і навчалась в 9-10 класах.

В 1944 році вона вступила в Полтавський педагогічний інститут на біолого-хімічний факультет, який закінчила в 1948 році. Направлення на роботу одержала в Червоноармійський район. А 12 серпня 1949 року Михайло Карпович і Марія Яківна одружилися. Молоде подружжя райвно скерувало в Червоноармійську середню школу, де Михайло Карпович викладав математику, а Марія Яківна – хімію.

1 вересня 1949 року в наш 5А клас прийшов молодий вчитель математики. Це був Михайло Карпович. Він вмів забезпечити свідому дисципліну своїх учнів на уроках, давав міцні, глибокі знання з математики, зрозуміло та дохідливо пояснював новий матеріал. Будучи нашим класним керівником  в 5-6 класах, вчитель вміло згуртовував учнів, вмів своїм особистим прикладом виховувати у нас, тодішніх учнях, кращі людські якості. Навчав нас грати у шахи, організовував екскурсії, розповідав про події минулої війни. Разом з учнями-старшокласниками він оформлював приміщення школи до всіх свят та урочистих подій.

Навчаючи, Михайло Карпович заочно закінчив Львівський університет ім.. І.Франка. А Марія Яківна навчала нас хімії. Ми й досі пам’ятаємо її цікаві уроки з демонстрацією дослідів, шкільні вечори. Вона була вимоглива, але справедлива. В школі був один кабінет фізико-хімічний, який обладнали Марія Яківна та Катерина Петрівна Худолєєва, вчитель фізики разом з учнями та їх батьками.

В 1952-1963 рр Михайло Карпович працює інспектором шкіл Червонормійського райвно. Після ліквідації району він був завучем виробничого навчання, вчителем математики Червоноармійської СШ№1.

З 1 вересня 1967 року замість заступника директора по виробничому навчанню введено посаду організатора позашкільної  та позакласної роботи з дітьми.

Ним став Михайло Карпович, і працював до 1983 року. За значні успіхи у навчанні та вихованні учнів Указом Президії Верховної Ради УРСР від 1 червня 1970 року Михайлові Карповичу вперше в районі було присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель УРСР».

В 1967 році Марія Яківна разом з учнями обладнала сучасний на той час хімічний кабінет. Ще багато трудових успіхів було в подружжя Горлачів.

Михайло Карпович нагороджений орденами Вітчизняно ї війни І ступеня, Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та майже двадцятьма медалями. Обоє мають медалі «Ветеран праці»,  багато освітянських грамот. Впродовж багатьох років Михайло Карпович очолював міську організацію ветеранів. З дружиною Марією Яківною прожили разом 64 роки. Виховали двох дітей, дочекались внуків-правнуків. Дочка – Шинкаренко Людмила Михайлівна. 1950 р.н., закінчила Львівський поліграфічний інститут. Працювала науковим співробітником в Українському науково-дослідному інституті поліграфічної промисловості.  Заступником директора по науковій роботі був випускник школи №1 Пашуля Петро Лук’янович, кандидат  технічних наук. Пізніше Людмила Михайлівна працювала у приватній фірмі. Її чоловік – Шинкаренко Георгій Андрійович – доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедрою інформаційних систем факультету прикладної математики та інформатики ЛНУ ім.І.Франка. Мають двох дорослих синів.

Успадкував батьківську професію й син Горлачів - Віталій Михайлович, 1960 року народження. Закінчив у 1977 році факультет прикладної математики та інформатики ЛНУ. Тепер кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри, яку очолює Георгій Андрійович.

Дружина Віталія – Наталія, кандидат економічних наук, працює у Львівському обласному фонді  Держмайна України. Виховали двох дочок.

Марія Яківна Горлач померла 24 листопада 2013 року.

Повсякчас ми повинні пам’ятати про всіх наших вчителів – покійних та живих, сіячів розумного, доброго, вічного.

З нагоди свята вітаю всіх працівників району. Зичу вам міцного здоров’я, натхненної праці, творчих успіхів у нелегкій, але такій необхідній суспільству справі – навчанні та вихованні юного покоління нашої України.

Юрій Арламовський, вчитель-пенсіонер