ПАМ’ЯТІ ЗАСНОВНИКА ТА ХРАНИТЕЛЯ КОЗАЦЬКИХ МОГИЛ

Вчора, 19 листопада, виповнилося б 85 років з дня народження відомого краєзнавця, засновника і багаторічного директора музею-заповідника «Поле Берестецької битви» П.Я.Лотоцького. На жаль, 11 листопада 2012 року, на вісімдесят другому році життя, Павло Якубович відійшов у вічність.

Вперше зустрівся я з ним майже півстоліття тому, весною 1967 року. Тодішній директор Острівської восьмирічної школи Микола Артемович Дейнека звернувся з листом до голови районної комісії в справах неповнолітніх про те, що учень 8 класу без поважних причин пропускає уроки, а батьки на зауваження вчителів і директора зовсім не реагують. Заступник голови райвиконкому Ігор Павлович Підпалюк доручив мені, як інспектору шкіл райвно, виїхати в Острів і допомогти в розв’язанні цього питання. У той час автобуси ще не їздили з Червоноармійська до Острова та Пляшевої. Тож зранку я виїхав з Бродів до Берестечка, а потім рейсовим автобусом Берестечко-Млинів до Острова. Після розмови з батьками учня залишився ночувати в М.А.Дейнеки.

Ввечері ми багато говорили про відкриття майбутнього музею-заповідника «Козацькі Могили». Про них мені ще в дитинстві розповідали мої батьки, які в тридцятих роках ХХ століття, за часів Польщі, не раз бували на цьому святому місці. Польські власті, поліція дуже неприхильно ставилися до вшанування людьми пам’яті українських козаків і повстанців. У 1935 році волинський воєвода Юзефський видає розпорядження,  в якому зазначалось, що за походи на Козацькі Могили порушники будуть покарані штрафом до 1000 злотих або арештом на строк до 6 тижнів. Але        й такі заборони не допомагали.

…Вранці  наступного дня ми пішки відправилися через поле, де 1651 року була знаменита битва, до Пляшевської середньої школи. Там я й познайомився з вчителем історії П.Я.Лотоцьким. Він показав нам краєзнавчий куточок, який влаштував у школі. Головною темою його стала історія Берестецької битви. Потім ми втрьох через маленький місточок перейшли на острів Журавлиху. Збулась моя заповітна мрія – побувати на Козацьких Могилах. Павло Якубович розповів, що історією краю він захопився ще з дитинства. Після війни, разом з іншими хлопчаками, збирав все, що виорював плуг. А на вечорницях слухав розповіді-спогади старших про славних козаків, які полягли тут за волю України, про будівництво Свято-Георгіївського храму.

З 20-их років до 1958 року на Журавлисі діяв «Свято-Георгіївський скит на Козацьких могилах». Потім був пташник колгоспу імені Б.Хмельницького. А 1 січня 1966 року архітектурний ансамбль був переданий Рівненському обласному краєзнавчому музею.

У 1965 році Павла Якубовича обирають директором, на громадських засадах, а через два роки офіційно призначають завідуючим музеєм-заповідником. 17 червня 1967 року відбулося його урочисте відкриття. В цей час у Червоноармійську відбувались курси вчителів української мови  і літератури. І я, як їх керівник, організував, спільно з головою райкому профспілки працівників освіти, своїм колегою Миколою Івановичем Мошкуном, поїздку наших курсантів на відкриття музею-заповідника. Ми відвідали Михайлівську церкву, де напередодні битви сповідався Богдан Хмельницький, Георгіївську церкву, вклонилися праху славних козаків.

Не перелічити, скільки справ довелося вирішувати директору і працівникам музею. Адже майже все потребувало реставрації. З крупинок збиралася експозиція. Багато зробив для поповнення музею експонатами доктор історичних наук Ігор Кирилович Свєшніков, який в кінці 60-их років проводив археологічні розкопки поблизу о.Журавлихи. Він читав лекції з археології для нас, студентів історичного факультету Львівського університету. Я пригадую, як в одній з лекцій Ігор Кирилович розповідав про переправу козаків між селами Островом і Пляшевою в 1651 році. Я зустрічався з ним влітку 1968 року, коли той намагався знайти козацькі гармати, які затонули в болоті  під час відступу козацьких військ.

Пожвавилась робота музею в часи горбачовської перебудови, особливо в червні 1991 року, коли відзначали 340-річчя Берестецької битви. 15 червня в м.Рівне відбулась науково-практична конференція, присвячена цій події. На ній виступали науковці Києва, Львова, Рівного, народний депутат Левко Лук’яненко. Особливо мені сподобалась полум’яна промова 95-літнього Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава. А потім на міському стадіоні виступав Голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук. 16 червня, в неділю, на Журавлисі відбулось урочисте відкриття пам’ятника козакам і селянам-повстанцям. На мітингу знову виступали Л.Кравчук і Патріарх Мстислав. Було маєво національних прапорів. Вперше там відкрито було виконано національний гімн України, який натхненно підхопила і підспівувала величезна маса люду...

Допомагав Павлу Якубовичу його син Георгій, який працював науковим співробітником музею. Серед авторів об’ємного тому «Національний пантеон «Козацькі Могили» був Павло Лотоцький. Йому було присвоєно почесне звання – Заслужений працівник культури України.

Найзаповітніша мрія в засновника і служителя національної святині – щоб міцніли сили, які здатні відкривати нові сторінки нашої історії, щоб український народ зайняв гідне місце в світовій цивілізації.

Його справу продовжує колишній вчитель історії Довгалівської школи Леонід Галабуз, який очолює музей-заповідник «Поле Берестецької битви». Кожного року поклонитися подвигу предків приїжджають тисячі туристів з різних країн світу. В музеї побували Президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко, політики, народні депутати.

Пам'ять про великого патріота України, засновника і хранителя музею Павла Якубовича Лотоцького залишиться в серцях всіх, хто його знав.

Юрій Арламовський