Вітаю Вас, Гість

ГРИГОРОВИЧ-БАРСЬКИЙ: ПІШКИ ЧЕРЕЗ РАДЗИВИЛІВ

 

Незабаром ми будемо відзначати 450-річчя з часу першої письмової згадки про наше древнє і славне місто. На протязі століть у ньому побували видатні мандрівники, полководці, письменники і поети, журналісти. У 1723 році через Радзивилів проходив відомий український мандрівник, прочанини, письменник і художник, чернець Києво-Печерської Лаври Василь Григорович-Барський (псевдоніми Плака, Альбов). Використовуючи різноманітні джерела історичних знань, я вирішив ознайомити читачів газети з життєвим шляхом цієї непересічної людини, а також дещо розповісти про його не менш відомого брата Івана.

 

Народився Василь у 1701 році в м.Києві на Подолі, в сім»ї торговця. Хлопчик з дитинства виявив здібності до малярства і в 1715 році він почав навчатися  в Києво-Могилянській академії. Його малюнками захоплювалися викладачі і спудеї (студенти). Після закінчення навчання 2723 році Василь допомагає батькові  у торгівлі і замальовує храми Києва. Але стається біда: хлопець пошкодив ліву ногу. Він дізнається, що йому можуть допомогти лише львівські лікарі. І майбутній мандрівник вирушає у свою подорож пішки, ще не знаючи, що триватиме вона 23 роки.

На той час єдиний шлях з Києва до Львова пролягав через Дубно, Радзивилів, Броди. У Львові його радо зустріли в Успенському православному братстві, познайомили з лікарями, які вилікували йому ногу. А настоятель греко-католицького монастиря св.Івана Богослова допоміг хлопцеві вступити до Львівського єзуїтського колегіуму, де він навчався в 1723-1724 роках. Василь знав 10 іноземних мов. Протягом 1724-1747 років мандрівник пішки подорожував по Угорщині, Болгарії, Австрії, Румунії, Греції, Італії, Палестині, Сирії, Аравії та Єгипту. Подорожуючи католицькими країнами Європи, він був одягнений як монах. В Туреччині видавав себе дервіша-мусульманина, був навіть юродивим.

Василь відвідав святі місця в Палестині, вклонився Гробу Господньому. Залишив нащадкам цінні записки про свої подорожі, в яких описував життя і побут, культуру відвіданих ним країн. Свої подорожні записи оформив 150 малюнками – видами міст, пам’ятниками архітектури – в «Мандри Василя Григоровича-Барського по святих місцях Сходу з 1724 по 1744 рр». Серед них – «Каїр»(1727р.), «Гора Ліван. Ліванські кедри» (1723р.). Уперше опис було надруковано в 1778 році. А повне видання побачило світ у 1885-1887 рок4ах.

Повернувшись у Київ важкохворий мандрівник стає ченцем Києво-Печерської Лаври. Помирає 7 жовтня 1747 року.

 Його молодший брат Іван, майбутній видатний архітектор, представник українського (козацького) бароко, народився в 1713 році. У 1725 році він вирішив вступати до Києво-Могилянської академії. Під час іспиту хлопець прочитав уривок з поеми давньоримського поета Вергілія «Енеїда» поганою латинською мовою. І ректор Феофан Прокопович хотів відмахнутися від майбутнього спудея. Але щирий погляд Івана заворожив його і хлопець був прийнятий на навчання. В академії одержує знання з комерційної справи, а особливо йому подобається архітектура.

Після закінчення навчання Іван споруджує власний, перший в Києві на Подолі, двоповерховий магазин типу сучасного універмагу, займається комерційною справою, допомагає батькові. Але його мрією залишається втілення в життя тих величних храмів, які були на малюнках старшого брата. Спочатку у 1748-1749 роках перебудував водогін на Подолі з павільйоном-фонтаном «Феліціан». А в 1750-60 рр. будує надбрамну церкву з дзвіницею у Кирилівському монастирі в стилі козацького бароко. Слово «бароко» походить з італійської мови, означає «химерний,чудернацький». Так називали мистецький стиль, який панував у Європі від початку 17 ст. майже до кінця 18 ст. Він набрав в Україні своєрідних мистецьких рис і національного колориту. Йому притаманні урочиста піднесеність, грандіозність, декоративна пишність і вибагливість.

Архітектор споруджує в Києві церкви – Покровську (1766) і Миколи Набережного (1772-1780), бурсу Київської академії (1778), собор Різдва Богородиці (1752-1763), церкву(1761) в с.Лемешки Київської губернії, полкову канцелярію в Козельці (1760-1767) та ряд інших відомих споруд. Творчість Івана Григоровича-Барського відіграла велику роль у розвитку українського бароко другої половини ХУІІІ століття. Риси барокової архітектури набули на українських теренах настільки значного поширення, що виявлялися навіть у дерев’яних спорудах народних майстрів. Недарма козацькі храми становлять багатство світової архітектури.

 

 

 

На фото: Василь Григорович-Барський (зліва); Іван Григорович-Барський (справа);  Церква Миколи Набережного. Арх. І.Г. Григорович-Барський (внизу)