Школа в радянський довоєнний період

1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина вторглася у Польщу. Почалась Друга Світова війна. А 17 вересня на основі додаткового секретного протоколу пакту Молотова – Ріббентропа Червона Армія перейшла польсько-радянський кордон. Слабкі і нечисленні польські загони не могли чинити відчутного опору радянським військам, бо основні сили поляків на західному кордоні були майже повністю розгромлені німецько-фашистськими військами.

Населення нашого краю, як і всієї Західної України, з національними прапорами і квітами зустрічали радянських солдатів, як своїх визволителів, сподіваючись на покращення своєї долі. Але прихід нової влади не дав однозначних результатів.

Жителі Радивилова зустрічали червоноармійців 45-ї Волинської дивізії 19 вересня після полудня біля уквітчаної червоними і національними прапорами арки, яка була побудована біля школи.

В місті був створений ревком на чолі з Д.Г.Сухановим. Він взяв владу до своїх рук, почав наводити порядок. В цей період школа була закрита, і діти сиділи вдома.

22 вересня ревком викликав всіх вчителів школи. Не з’явився вчитель Ільчук, який боровся з більшовиками ще за часів Директорії. Перед вчителями виступив голова ревкому Суханов Д.Г., який запропонував їм відкрити школу і розпочати навчання. Навчання потрібно проводити українською мовою і викладати всі предмети, які вивчались в польській школі, за винятком історії, географії, польської мови і Закону Божого.

Незабаром в Радивилів почали прибувати представники радянської влади. Приїхав і перший завідуючий районним відділом народної освіти Іван Кулик. Першими інспекторами відділу освіти були Ілля Федорович Грабовський і Дмитро Григорович Суханов.      Були відкриті в Радивилові середня школа, школа робітничої і сільської молоді. Але учням, які вступили до середньої школи, були понижені на 1 рік класи, бо програма радянської школи вважалась вищою від польської школи. Почали приїжджати з Радянської України і нові вчителі, особливо молоді дівчата. Директором середньої школи стала Бондаренко, потім Додь – її чоловік був  головою райвикомкому.

Однак більшовиками були ліквідовані діючі з польських часів українські національні громадські  культурні установи і товариства. Зокрема, припинили свою діяльність читальні і бібліотеки товариства “Просвіта”, часописи, газети. Найбільш активні їх діячі були репресовані або змушені втекти до окупованої німцями Польщі. В змісті освіти проводилась політика радянізації і русифікації.

За спогодами колишніх учнів школи Демчук Євгенії Василівни, 1920р.н., Ковалевської Тамари Леонідівни, 1930р.н., Швори Людмили Дмитрівни, 1930р.н., в 1939-1941рр. навчалось близько 200 учнів, яких навчали майже 20 вчителів. Серед них вчитель молодших класів Грабовський Василь Федорович, 1921р.н., Вишневська Стефанія – вчителька української мови, Бочкіна – вчителька російської мови, Равський – вчитель фізики і біології, Бакаленко Микола Миколайович – вчитель фізкультури. Працювали також вчителі колишньої польської школи Клюсік, подружжя Ляцковських, яких за належність до партії Юзефа Пілсудського – ППС, було пізніше департовано до Сибіру.

В середній  школі було лише в 1940-1941р.р. 8 класів. Напередодні Великої Вітчизняної війни, як згадував Туркевич Василь Васильович, 1930р.н., учні 8 класу вчились рити окопи, кидати гранати, стріляти з гвинтівки. Навіть проводили військово-спортивну гру з учнями єврейської школи, яка також  була в місті.

Школа в період Великої Вітчизняної війни (1941-1944рр.)

22 червня 1941р. розпочалася Велика Вітчизняна війна, а 27 червня місто захопили фашистські війська. Окупаційна влада дозволила відкрити школу, але лише 1-5 класи, в яких навчалось понад 100 учнів і було близько 10 вчителів. Частина вчителів залишалась ще з радянської школи, особливо місцевих, Вишневська Стефанія – вчителька української мови, Баланік і Ругачівна – вчителі німецької мови. Директором школи був вчитель математики і фізики Тихоневич. За словами  Ковалевської Т.Л., деякі учні з поважних чи інших причин не відвідували школу, тому директор зібрав учнів і батьків. Він пояснив їм, що німці закриють школу, коли діти не будуть ходити на уроки.

В 1943р. фашисти в основних приміщеннях влаштували склад продовольства і стайню для коней. Учні продовжували навчатись в будинку біля школи. Потім школу повністю закрили. Частина учнів відвідувала Опарипсівську школу.