Вітаю Вас, Гість

ГРОМАДСЬКОЮ ДУМКОЮ ВМІЛИ МАНІПУЛЮВАТИ І  СІМ ДЕСЯТИЛІТЬ ТОМУ…

 

75 років тому, 22 жовтня 1939 р. в м.Радзивилові проходили перші радянські вибори депутатів до Народних Зборів Західної України. Було обрано колишнього члена КПЗУ Ф.П.Додя. В післявоєнний період він був головою Червоноармійського райвиконкому. 

 

Для узаконення радянської влади 22 жовтня під пильним контролем нових властей у нашому краї було проведено вибори до Народних зборів. Хоча формально вибори відбувались на засадах загального прямого виборчого права, вони проводилися за офіційним безальтернативним списком кандидатів. Діяльність політичних партій і громадських організацій, досить впливових в регіоні в довоєнний період, була заборонена. Протягом 26-28 жовтня депутати Народних Зборів у Львові прийняли Декларації про встановлення в Західній Україні радянської влади, націоналізацію банків, великої промисловості, поміщицьких земель, про возз’єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР.

Перші післявоєнні вибори депутатів Верховної Ради СРСР відбулись в лютому 1946 р. Проходили в дуже складній політичній ситуації. Загони УПА нападали на виборчі дільниці, знищували документацію, погрожували агітаторам і членам комісій, закликали бойкотувати вибори. В день самого голосування старшокласники будили мешканців міста ударами палиць по воротах, хвіртках, парканах. Мій дідусь, як квартальний, відповідав за явку виборців на декількох вулицях.

Вперше я брав активну участь у виборах депутатів Верховної Ради СРСР і місцевих органів влади в лютому 1957 р., коли працював в Рудня-Почаївській середній школі. Мене призначили агітатором на хуторі Гусарі, який знаходився в кількох кілометрах від Пустоіванного й більше кілометра від центральної дороги. Увечері мешканці хутора збиралися в кімнаті одного великого будинку. Я їм розповідав про події в країні і за рубежем. У день голосування з моїм колегою Валентюком Анатолієм Петровичем, як члени дільничної комісії в с.Іванівка, саньми їздили з урною до хворих виборців.

У другій половині 60-их, на початку 70-их років минулого століття, працюючи інспектором шкіл райвно, декілька разів був уповноваженим райвиконкому по проведенню виборів на дільниці в с.Батьків. Пізніше був секретарем, членом дільничних комісій. Всі вибори відбувались на безальтернативній основі. Списки кандидатів в депутати всіляких рівнів погоджувались у відповідних партійних органах. Часто на зустрічах з виборцями бували довірені особи кандидатів. Одного разу виборці місті голосували за начальника політуправління групи радянських військ в Чехословаччині, якого зовсім не знали.

Голосування проходило з 6-ї години ранку і тривало до 10-ї години вечора. Найбільш активні виборці приходили вдосвіта. На дільниці працював буфет, учасники художньої самодіяльності давали концерт. Під час голосування виборці не заходили до кабінок, бюлетені ж, як і тепер, кидали в урну.

Вчитель математики міської середньої школи №2 – Бублик Василь Іванович, скористався допомогою нашого депутата, академіка Ромаданова, доктора медичних наук, але вже було пізно – його хвороба виявилася невиліковною.

У другій половині 80-х років розпочалася горбачовська перебудова. Листопадовий (1988 р.) Пленум ЦК КПРС розглянув питання «Про заходи щодо здійснення політичної реформи в галузі державного будівництва». Вищим законодавчим органом держави оголошувався З’їзд народних депутатів СРСР. Передбачалося забезпечити поступовий перехід влади на всіх рівнях від партапарату, якому вона безроздільно належала, до конституційних органів. Уперше за 70 років наприкінці березня 1989 року, відповідно до нового закону,  відбулись вибори народних депутатів СРСР. Люди мали можливість обирати одного кандидата з кількох претендентів. Проте, закон давав можливість, маніпулюючи громадською думкою,  формувати бажаний склад депутатського корпусу. Право направляти делегатів на з’їзд  без виборів дістала партія, громадські організації – в тому числі 100 чоловік від КПРС. Дещо менше від комсомолу, профспілок, ветеранських та інших організацій.

У Дубнівський виборчий округ входили Дубнівський, Здолбунівський, Млинівський і Червоноармійський райони. Я був членом окружної комісії від районної профспілки працівників народної освіти і наукових установ. Засідала комісія в приміщенні міської ради. Керував комісією наш земляк, Стеценко Леонід, рідний брат Володимира Стеценка, випускника СШ№2, який загинув у Афганістані. Л.Стеценко працював директором спецшколи для розумово відсталих дітей в м.Дубно. На першому засіданні комісії голова Ровенського облвиконкому заявив, що він повинен обов’язково бути народним депутатом, щоб відстоювати інтереси області і зустрітися з М.Горбачовим. Почався етап висування кандидатів в народні депутати.

Я був присутнім на таких зборах в клубі в с.Бугаївка.  Виборці сіл Бугаївки та Опарипсів висували своїх кандидатів: серед них був парторг місцевого колгоспу ім..Стрижака І.Мельничук, інші кандидатури. За ходом зборів спостерігала кореспондент районної газети, яка в своїй замітці тоді розкритикувала мене, як члена окружної комісії. На її думку, я повинен був особисто  тоді підтримати кандидатуру І. Мельничука. Збори більшістю голосів підтримали його і зареєстрували як кандидата в народні депутати. В райкомі партії я пояснив, що моє завдання - слідкувати за точним виконанням Закону про вибори, а не втручатися в процес висування кандидатів.

Напередодні голосування мене призначили спостерігачем на виборчу дільницю, яка розміщувалася в Дубнівському педучилищі. Головою комісії був завуч училища Турлюк Іван Хомич, колишній завідуючий Дубнівським  райвно, якого я добре знав. Дубнівчани висунули своїм кандидатом в народні депутати головного лікаря райлікарні. Виборці Здолбунівського району – тракториста колгоспу. Під час підрахунку голосів були деякі неузгодження між членами комісій, але все владналось. А переміг на виборах голова облвиконкому.

Перші альтернативні вибори в два тури до Верховної Ради і місцевих рад УРСР відбулися у березні 1990 року. Опозиційні сили  - Рух, УРП, «Меморіал», Товариство української мови ім. Т.Г.Шевченка, багато інших організацій для координації дій на виборах утворили Демократичний блок. Переважну більшість депутатських місць у Верховній Раді здобули представники Компартії України. Опозиційні сили в парламенті, оформлені як Народна Рада, очолив академік І.Юхновський.

За радянських часів всі члени виборчих комісій працювали на громадських засадах – безоплатно.

…І ось знову дострокові вибори до Верховної Ради України. За мандат народного депутата змагаються багато політичних партій, блоків, окремих висуванців. Передвиборчі пропагандистські газети та листівки буквально заполонили майдани і вулиці міст та сіл, під’їзди будинків. По радіо й телебаченню все лунають заклики голосувати…Експерти підрахували: одна хвилина ефіру на популярних телеканалах коштує від 50 до 190 тисяч гривень, залежно від часу, коли йде трансляція. Тим часом, як  один бронежилет для солдата – п’ять тисяч…

Всі обіцяють нам щасливе життя після виборів. Тільки б проголосували… «Опозиційний блок» неначе забув про агресію Москви, перекладаючи всю провину за події в Україні на Київ. Політологи, експерти лякають нас підвищенням цін після виборів. А дехто – навіть бомбардуванням Києва та інших міст України російською авіацією напередодні дня голосування  - щоб зірвати парламентські вибори. Надіятимемось, що це – лише домисли.

Наші виборці не продадуть свої голоси і ми, нарешті, оберемо парламент, який зможе розв’язати найбільш злободенні проблеми.

Миру і терпіння усім нам!