П`ятниця
19.04.2024
20:50

Юрій Арламовський. Сторінки історії.

Школа в 1967-2003рр.

        1966-1967н.р. був для учнів школи знаменним. З 11 січня 1967р. вони почали навчатися в новому 3-ох поверховому приміщенні.

 

 

Протягом осені 1966р. велись опоряджувальні роботи, думали, що розпочнуть навчання з 1 вересня 1967р. Але в грудні 1966р. було відновлено Червоноармійський район. Приміщення колишніх районних установ займали учні професійно-технічного училища. Головний корпус училища ще не був повністю готовий до навчання.

        Перший секретар відновленого райкому партії Плохой І.Г. вимагав звільнити старе приміщення для учнів училища. І вчителі, і учні змушені були саме на Новий рік переходити в ще не зовсім готову до навчання школу. В тріскучий мороз вони переносили наочні посібники і обладнання. Завозили нові парти, виготовлені на Дубніському ливарно-механічному заводі.

        З перших днів навчання учні та вчителі зустрілися з передбачуваними труднощами.

        Зима, холод, опалювальна система недосконала, давала мало тепла, а холодні мокрі стіни забирали його.

        Але поступово все владналося. Великі світлі класи, парове опалення, однозмінне навчання – все це сприяло піднесенню трудового ентузіазму. Перші в районі з’явилися кабінети з ініціативи самих вчителів. Думали, як  краще навчати і виховувати дітей.

        В школі було 16 класів-комплектів, понад 480 учнів і майже 30 вчителів.

        З 6 вересня 1966р. вчителем 1-4 класів було призначено Тимочко Віру Степанівну, а вихователем інтернату при школі Бакаленко Олену Олексіївну з 8 вересня. Пізніше вона працювала вчителькою молодших класів.

        31 січня 1967р. вчителькою  1-4 класів почала працювати Кравець Галина Василівна, вчителем співів – Сердюк Леонід Іванович.

        Весною 1967р. заклали алею з берізок, висадили туї, кущі піон, плакучі верби, ялини, посадили шкільний сад, впорядкували спортмайданчик, заасфальтували шкільне подвір’я. Самовіддано трудились учнів і вчителі Валентюк А.П., Горлачі М.К. і М.Я., Несесюк У.М., Станкевич Г.Б., Кокошко А.С., Погрібна Н.М., Худолєєва К.П. та інші по оформленню кабінетів і класів-кабінетів, озелененню школи.

        В червні 1967р. зі школи було випущено 30 учнів 8-го класу і 69 учнів 10-х класів.

        З 15 серпня 1967р. вихователем групи продовженого дня було призначено Кальчук Галину Корніївну, в вчителем математики 5-10 класів – Воронка Дмитра Костянтиновича, колишнього директора Опарипсівської восьмирічної школи. Кальчук Г.К. пізніше працювала вчителем історії 5-10 класів.

        В 1967-1968н.р. в школі було 20 класів-комплектів, які нараховували майже 600 учнів і навчали їх понад 30 вчителів.

        З 1 вересня 1967р. вчителькою молодших класів працювала Федчук Зінаїда Степанівна, з 6 вересня вихователем групи продовженого дня Демчик Євгенія Василівна, з 16 вересня – вчителькою математики 5-8 класів Мартинюк Алевтина Петрівна, колишній вчитель математики Опарипсівської восьмирічної школи. Потім вона була вихователем групи продовженого дня. З 1 вересня 1967р. замість заступника директора по виробничому навчанню введено посаду організатора позакласної та позашкільної роботи з дітьми. Ним став вчитель математики Горлач М.К., який працював до 1983 року.

        В 1952-1968 роках історію та географію в 5-10 класах, а потім суспільствознавство  в 10-11 класах викладав Суханов Дмитро Григорович. Він добре знав свій предмет, вмів захопити учнів історією рідного краю. Це був інтелігент старшого покоління вчителів школи. Помер в 1984р.

14-16 червня 1968р. 30 учнів школи на чолі з організатором Горлачем М.К. і вчителем фізвиховання Станкевичем Г.Б. захищали честь району на обласній військово-спортивній грі “Зірниця”. Було випущено зі школи 36 учнів 8-го класу і 73 учні 10-х класів.

В 1968-1969н.р. школа працювала в складі 21 класу-комплекту, було понад 600 учнів і майже 40 вчителів. В 1968р. Верховна Рада СРСР прийняла новий Закон “Про загальний військовий обов’язок”. Згідно нього призовний вік юнаків скоротився з 19 до 18 років, в середніх навчальних закладах була введена початкова військова підготовка, посада її керівника.

31 вересня 1968 року керівником початкової військової підготовки став вчитель фізвиховання Кокошко Андрій Семенович, учасник Великої Вітчизняної війни, колишній старшина. Юнаки 9-10 класів вивчали військову справу, готувалися до армії; дівчата опановували медичну підготовку.    В школі було 3 групи продовженого дня для учнів 1-5 класів.

        Юні фізики, хіміки, математики і географи брали активну участь в районних і обласних олімпіадах.

        За активну участь в науково-дослідній роботі на пришкільній ділянці учень 6-Б класу Іванюк Володимир був нагороджений безкоштовною путівкою в м. Київ у республіканський табір юних натуралістів. За успіхи в шкільній художній самодіяльності та військово-спортивній грі “Зірниця” учень 7-А класу Червінець Володимир нагороджений такою путівкою в Одесу, республіканський піонерський табір “Молода гвардія”. А 20 кращих членів шкільного товариства “Охорона природи” їздили в червні 1969р. на екскурсію в м. Острог.

        13-17 червня 1969р. юноармійці школи знову захищали честь району на обласній військово-спортивній грі “Зірниця” на Тучинському полігоні. А 17-20 червня 1969р. учні під керівництвом вчителів географії Валентюка А.П. і фізвиховання Станкевича Г.Б. брали активну учать в обласному зльоті юних туристів-краєзнавців в селі Клевань ІІ Рівненського району.

        Було випущено зі школи 42 учні 8 класу і 81 учень 10-х класів.

       15 серпня 1969р. вчителем музики і співів було призначено Сташкова Леонтія Михайловича, вчителем російської мови і літератури – Маркович Ольгу Федорівну з 1 вересня 1969р.

        В 1969-1970н.р. в школі було 22 класи-комплекти, майже 650 учнів, 45 вчителів.

        Учні перших класів перейшли на нову програму. Вони замість арифметики вивчали початки математики. Частина вчителів молодших класів проходила перепідготовку для викладання предметів в майбутніх 4-х класах, адже  в наступному році школа перейшла на трьохрічне початкове навчання.

        В грудні 1969р. на виробничій нараді розглядалось питання: “Про наслідки роботи за новими програмами і підручниками в І класах”, “Про стан предметного викладання в 4-х класах”, був виданий відповідний наказ по школі.

        З метою поліпшення військово-патріотичного виховання учнів в січні 1970 року було створено шкільну раду в складі 7 чоловік на чолі з директором школи Бурлакою С.К.

        3 01 вересня 1959 року до  23 березня 1970 року лаборантом школи працював Лотовський Євстафій Іванович, випускник 1955 року. Він був сумлінним працівником, брав активну участь в обладнанні фізичного і хімічного та інших кабінетів, керував фото і кіногуртками. Окремі члени фотогуртка стали в майбутньому  майстрами своєї справи. Лотовський гарно малював, мав чудовий почерк, тому завжди оформлював школу. Це була людина чудової душі, він мав “золоті” руки. Пізніше він працював в районному відділені КДБ, Будинку культури. Помер Євстафій Іванович в січні 1988 року.

        В травні 1970 року вперше юнаки 9-х класів пройшли п’ятиденниі заняття з початкової військової підготовки згідно наказу Міністра оборони СРСР від 13 квітня 1969 року. Вони жили і харчувалися в шкільному інтернаті, мали польові заняття, їздили на екскурсію у м. Броди, військову частину.

        За великі успіхи у навчанні і вихованні молодого покоління постановою Президії Верховної Ради УРСР від 1 червня 1970р. вчителю математики  Горлачу М.К було вперше в районі присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель УРСР”.

        Зі школи було випущено 52 учні 8-х класів та 81 учень 10-х класів.

        З 15 серпня 1970року вихователем інтернату було призначено вчителя історії Тимочка Юхима Стратоновича, вчителем російської мови і літератури Пограничну Ніну Павлівну з 1 вересня 1970р. вчителем математики Жиганову Галину Григорівну з 1 вересня 1970.

        В 1970-1971р. нараховувала 23 класи-комплекси, понад 650 учнів і майже 50 вчителів.

        В 70-ті роки СРСР було завершено перехід до загальної середньої освіти. Причому середній всеобуч запроваджувався не тільки через загальноосвітню школу, а й через середню спеціальну освіту та систему професійно-технічного навчання. Водночас було внесено зміни до структури школи. Навчання в початковій школі завершувалося за три роки замість чотирьох.

        В жовтні 1970 року було здійснено розподіл обов’язків між працівниками школи. На педагогічній раді було розглянуто питання “Про стан викладання і якість знань з математики в 4-8 класах”. На виробничій нараді в грудні 1970р – питання “Про стан навчання виховної роботи в групах продовженого дня”. По обох питання видані відповідні накази по школі.

        В січні – лютому 1971р. були проведені шкільні, районні і обласні олімпіади з математики, фізики, хімії, географії, біології, історії, мови і літератури, іноземних мов. Учні школи брали активну участь в усіх олімпіадах.

        14-16 червня 1971р. 25 юнармійців під керівництвом організатора позакласної та позашкільної роботи з дітьми Горлача М.К., керівника початкової військової підготовки Кокошка А.С. вчителя фізвиховання Станкевича Г.Б. вибороли І місце у фіналі обласної військово-спортивної гри “Зірниця”, яка проходила в с. Тучин, на військовому полігоні.

        Вони повинні були захищати  честь області. З цією метою обком комсомолу і обласний відділ освіти виділили кошти. Було пошито спеціальну форму для 25 учнів за гроші школи і району.

        З 2 по 8  липня 1971р. 25 юнармійців були учасниками республіканського фіналу гри “Зірниця” в м. Чернівці. Випущено зі школи 72 учні 8-х класів та 80 учнів 10-х класів.

        З 20 серпня  1971р. вихователем групи продовженого дня і вчителем географії призначено Гудиму Зою Андріївну, а вчителем біології – Приймак Любов Павлівну з 25 серпня 1971р.

        В 1971-1972 н.р. в школі було 24 класи-комплекти, понад 700 учнів і майже 50 вчителів. В зв’язку з переходом школи на кабінетну систему вчителі Воронко Д.К., Валентюк А.П., Несесюк У.М., Зробок Л.Р., Снятковська Я.Г., Грабовська Г.Ф., Савчук Г.І. та інші активно почали оформляти кабінети, поповнювати їх роздатковим матеріалом.

        З 1 грудня 1971р. заступником директора по навчально-виховній роботі в молодших класах на 0,5 ставки було призначено Валентюка А.П..

        В 1950-1972рр. російську мову і літературу викладала Корнійчук Ганна Климентівна. Вона досконало володіла своїм предметом, вміла навчити дітей мови, була вимоглива, справедлива. Багато років Ганна Климентівна очолювала драматичний гурток. Її вихованці брали активну участь  у всіх шкільних вечорах, оглядах художньої самодіяльності, предметних олімпіадах.

        Історію і суспільствознавство в 1968-1972рр. викладав Копцюх Анатолій Олексійович, випускник Львівського університету. Він прекрасно знав свій предмет, застосовував різні типи уроків, використовував роздатковий матеріал, технічні засоби навчання. Анатолій Олексійович писав вірші, був відомим краєзнавцем, брав активну участь у написанні історії Радивилова під час видання книги “Історія міст і сіл УРСР. Ровенська область”. Він оформив краєзнавчий музей в СШ№2, який започаткував працівники райкому партії Білоусов Леонід Іванович ще на початку 60-х років. Потім працював директором районної заочної школи. А в  червні 1973 року його безпідставно органи КДБ звинуватили в буржуазному націоналізмі.

        Під час обшуку виявили твори Михайла Грушевського, особисті записи з історії України. Анатолія Олексійовича виключили з партії, незаконно звільнили з роботи. Потім він працював в м. Калуші Івано-Франківської області.

        У вересні 1971р. учні 5-10 класів зібрали картоплю на площі 5 га та цукрові буряки – 10 га в колгоспі ім.. Стрижака.

        В січні 1972р. в школі були створені формування учнів і вчителів з цивільної оборони. В лютому 1972р. був організований шкільний кінотеатр на громадських засадах “Орлятко”. В березні 1972р. була організована учнівська виробнича бригада під керівництвом вчителя трудового навчання Маєвського О.Я.

Зі школи було випущено 76 восьмикласників та 82 учнів 10-х класів, з них 18 випускників були нагороджені похвальним грамотами за особливі успіхи у вивченні окремих предметів. А Голікова Галина закінчила школу із золотою медаллю.

28 серпня 1972р. вчителем фізики було призначено Папку Ольгу Федорівну, яка працювала у Підзамчівській школі. А з 1 вересня 1972р. було переведено інспектора шкіл райвно Арламовського Юрія Григоровича на посаду вчителя історії та суспільствознавства.

В 1972-1973н.р. школа працювала в складі 26 класів-комплексів, в яких було понад 750 учнів, яких навчали 45 вчителів.

У 1972р. Центральний комітет КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли спільну постанову “Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи”. А у 1973р. були прийняті “Основи законодавства СРСР та союзних республік про народну освіту”. Обидва документи зазначали, що основним завданням шкіл та прирівняних до них закладів є забезпечення середньою освітою кожного громадянина України, не залежно від його бажання і соціальної потреби. Положення про загальну обов’язкову середню освіту молоді було внесено до Конституції УРСР 1978року.

Обов’язковість середньої освіти привела до знецінення знань. Велася активна боротьба з другорічництвом, збереження учнівського контингенту. Органи управління освітою принижували особистість вчителя, заохочували його до окозамилювання. Заробітна плата вчителів була низькою. Їх перевантажували не тільки основною роботою, але й численними громадськими дорученнями, які аж ніяк не стосувалися їх основного призначання. Вчителі були агітаторами під час виборчих компаній, лекторами товариства “Знання”, пропагандистами, чергували в дитячій кімнаті міліції, в місті, Будинку культури у вечірній час, біля церкви у великі релігійні свята, допомогали колгоспові в оборобітку полів та у збиранні врожаю.

З метою попередження нещасних випадків серед дітей, забезпечення їх життя і дотримання техніки безпеки класоводи і класні керівники 1-10 класів з 12 жовтня 1972р. розпочали вивчення правил вуличного руху по 10-и годинній програмі. А щоб діти бережливо ставилися до  хліба та його економно використовували, в усіх 1-10 класах провели обговорення статті відомого тракториста, двічі Героя соціалістичної праці О.В.Гіталова “Дума про хліб”.

В 1975-76н.р. в школі було 26 класів-комплектів, майже 850 учнів, 50 вчителів.

В 1979-80н.р. школа працювала в складі також 26 класів-комплектів, в яких навчались понад 800 учнів і їх навчали 50 вчителів.

26 серпня 1975р директором було призначено Мельничука Івана Васильовича, за фахом вчителя хімії та біології. Заступником директора по навчально-виховній роботі почав працювати вчитель географії, заступник директора по навчально-виховній роботі в молодших класах Валентюк Анатолій Петрович, який був завучем до серпня 2002 року. А обов’язки заступника директора по навчально-виховній роботі  в молодших класах виконувала Бурлака Соломія Купріянівна.

Школа працювала в 2 зміни: 1 клас та 7-11 навчалися у І зміну, з 8 (чи 9) до 14 год дня.. 2-6 класи до 19.00 шість днів на тиждень. Майстерні були розташовані в прміщенні старої школи, біля автовокзалу. Основні зусилля директор школи спрямував на усунення двозмінного навчання. Він налагодив дійові зв’язки з обласною конторою “Укржилремпроектом” (кер.Батюк).

В 1975-1976н.р. була виготовлена документація для двоповерхової добудови школи проти гаража. ЇЇ вартість тоді становила біля 100 тис.крб. Ця сума для району була невелика і тому в план будівництва школа не включалася. Будували за рахунок коштів, які виділялися на капітальний ремонт силами ремконтори (колишній начальник Кравчук І.П.). В основному будівництво велося в зимовий період.

Навчально-матеріальна база школи була бідна, тому що всі кошти йшли на будівництво.

На виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 грудня 1977р “Про дальше вдосконалення навчання, виховання учнів загальноосвітніх шкіл і підготовки їх до праці” з   1 вересня 1979 р було запроваджено виробниче навчання в школі учнів 9-х класів. Хлопці навчались по спеціальності тракторист-машиніст на базі райоб’єднання “Сільгосптехніка”. Теоретичні заняття вів інженер Панковський Є.В., практичні заняття по водінню і обслуговуванню трактора Т – 40 – Пастух І.О.. Оплата здійснювалась за рахунок підприємства. Заняття з дівчатами проводити на базі фурнітурного заводу працівники Крук М.М., Чуй А.Ф.

З 1 вересня 1975р у 8-х класах було введено новий предмет “Основи Радянської держави і права”, який викладав спочатку Мельничук І.В., потім вчитель історії і суспільствознавства Арламовський Ю.Г. З метою поліпшення профілактики правопорушень серед неповнолітніх з 1 вересня 1976р працював гурток юного правознавця, а в грудні була створена школа юного правознавця для учнів 8-10 класів. Для керівництва її роботою була організована рада в складі директора Мельничука І.В., вчителя права Арламовського Ю.Г., працівників правоохоронних органів. Заняття в 70-90рр вів Арламовський Ю.Г. Частими гостями слухачів були працівники прокуратури, суду, міліції, інших органів влади. Робота висвітлювалась на сторінках районної газети “Прапор перемоги”. Дирекція школи приділяла велику увагу заняттям. Організатор позакласної і позашкільної роботи Горлач М.К. допомагав в їх організації, часто відвідував всі заплановані заходи.

В грудні 1980р питання про роботу школи юного правознавця розглядалося на педраді. В жовтні 1980р були створені загін юних дзерджинців (керівник – вчитель фізвиховання Фурманов Л.Ю.), загін юних друзів міліції (керівник – вчитель російської мови і літератури Червак М.О.).

З 1 вересня 1980-1981н.р. в 7-х класах викладався факультативний курс “Основи комуністичної моралі” (керівник – Арламовський Ю.Г.).

З метою ідейно-політичного виховання учнів, широкої інформації про події, які відбувалися в СРСР і за кордоном, в районі, місті і в житті школи в жовтні 1978р був встановлений єдиний день політичної інформації – понеділок. Її готували учні чергового класу під керівництвом класного керівника і передавали по шкільному радіовузлу. Для передачі політичної інформації в кожному класі було підготовлено по 4 диктори (2 хлопці і 2 дівчини). Починалась вона о 8.20 ранку і тривала 10хв до 8.30хв. Крім того, де була політична карта світу “Світ сьогодні”, на спеціальному стенді учні 9-10 класів під керівництвом вчителів історії Арламовського Ю.Г. та Кальчук Г.К. поміщали вирізки з газет, що висвітлювали події в країні і за кордоном.

Як згадував Мельничук І.В., кожного місяця проводилися партійні та профспілкові збори, з жовтня до травня двічі на місяць – політзаняття (пропагандисти – спочатку Худолєєв Ф.П., потім Мельничук І.В., Арламовський Ю.Г.), з грудня – 20-годинна програма з цивільної оборони, 4 і більше педради, наради при директору школи.

Вчителі освоювали кабінетну систему, пізніше – оптимізацію навчального процесу. Всі жили так, що ніколи було оглянутися, подумати, прийняти власне рішення. На педрадах, виробничих нарадах, профспілкових зборах, нарадах при директору розглядались важливі питання щодо поліпшення навчально-виховного процесу в школі. Зокрема, про систему роботи вчителів російської мови і літератури Пограничної Н.П., Червака М.О., Несесюк У.М., вчителів математики Крам Т.П., Савчука Г.І., фізики – Папки О.Ф., Худолєєвої К.П., історії – Арламовського Ю.Г., географії – Гудими З.А. та інших вчителів.

Виробнича нарада рекомендувала дирекції школи випустити методичний бюлетень з досвіду роботи вчителя історії Арламовського Ю.Г. по ідейно-політичному вихованню учнів і листівку про досвід роботи вчительки географії Гудими З.А..

В грудні 1978р на педраді слухалось питання “Про завдання педколективу по організації виконання постанови ЦК КПРС, ЦК Компартії України “Про дальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в загальноосвітніх школах” і відповідних постанов  Ровенського обкому та Червоноармійського райкому Компартії України” з цього питання”. Це “удосконалення” знаменувало собою  початок нової хвилі русифікації школи. Рекомендувалось проведення тижнів російської мови і літератури, а також політзанять на російській мові в ці тижні.

В жовтні 1978р було створено раду Ленінського залу (голова - Кальчук Г.К.), залу бойової слави (голова - Арламовський Ю.Г.) профорієнтації (голова – вчитель трудового навчання Дубинецький П.В.).

Розпочав роботу по оформленню залу бойової слави керівник початкоової військової підготовки Кокошко А.С. Він разом з учнями налагодив листування з учасниками Великої Вітчизняної війни, які воювали в наших краях в березні-липні 1944р. Юні пошуковці на військовому кладовищі розшукали могили воїнів і написали листи їх сім’ям.

Андрій Семенович разом з завучем Худолєєвим Ф.П., який очолював районне Товариство охорони пам’яток історії та культури, при допомозі працівників райвійськкомату надрукували декілька книг  списків воїнів, які загинули за визволення міста і району від німецько-фашистських загарбників в березні 1944р і в боях в квітні – липні цього року.

Вчитель Арламовський Ю.Г.підготував 10 екскурсоводів-учнів 8-10 класів, які проводили екскурсії по залу бойової слави для учнів  на українській мові, а для гостей– учасників Великої Вітчизняної війни, особливо з Росії – на російській мові.

Учні і вчителі школи брали активну участь у  відкритті новозбудованого районного Будинку культури ім Т.Г.Шевченка 6 листопада 1976р. Лише у привітанні та святковому концерті були задіяні понад 250 осіб.

В грудні 1978р в школі проводились заходи по відзначенню 200-річчя від дня народження видатного українського письменника Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, і шкільний  фестиваль учнівської художньої самодіяльності на честь 325-річчя возз’єднання України з Росією.

В січні 1979р вчителі залучались до проведення в місті Всесоюзного  перепису населення, зокрема вихователь шкільного інтернату Тимочко Ю.С..

У вересні 1980р 5 учнів нашої школи Джунь Юрій ( 10 клас), Забожний Володимир (10 клас), Анічкін Віктор (9 клас), Корчинський Олександр (9 клас) та Швора Василь (8 клас) брали участь в спортивних змаганнях з велосипедного спорту на приз Героя Радянського Союзу М.Мельникайте в м.Паневетжис Литовської РСР.

Учні і вчителі постійно обробляли в колгоспах “Дружба” (с.Опарипси) ім.Кузнецова  (с.Батьків) по 15-20 га цукрових буряків. Діяв табір праці і відпочинку “Юність” для учнів 10-х класів.

Мельничук І.В. мав добрі зв’язки з обласною турбазою і за рахунок грошей за цукровий буряк (4-5 тис крб.) щорічно 50 учнів 10-х класів (майже всі десятикласники) їздили на екскурсію в м. Ленінград, коли не було можливості то в м. Севастополь та по Золотому кільці Росії.

В 1981-1982н.р. в школі було 30 класів-комплектів, які нараховували майже 900 учнів і 57 вчителів.

На початку 80-х років продовжувалось будівництво двоповерхової добудови. Воно було завершено в лютому 1983р. Самі вчителі білили класи на І і ІІ поверхах добудови. В 1984р. перенесено їдальню на перший поверх добудови напроти майстерень та переселені майстерні з підвалу, де тепер господарство завгоспа. Тоді ж замість їдальні, яка була напроти спортзалу, реорганізували кабінети № 9А (англійської мови), №22 (російської мови і літератури та кабінет-майстерня по шиттю). Обладнала цей кабінет  вчителька трудового навчання Козіброда Олеся Федорівна.

В кінці 80-х років було побудовано тир, військове містечко. В цей же час було зроблено добудову гардеробів спортзалу, кабінету вчителів фізкультури, два класи внизу, замінено на мозаїчну підлогу паркет на І поверсі.

З 1 вересня 1986р. розпочалося навчання дітей шестирічного віку на базі дитсадка №1 в І зміну. Дітей приймав вихователь дитсадка, а потім навчали їх вчителі молодших класів школи.

Після уроків учні готували домашні завдання під керівництвом вихователя дитсадка. Всі діти перебували у групі продовженого дня дитсадка і харчувалися як вихованці цього закладу.

В 1989-1990 н.р. учні молодших класів знову перейшли на чотирьохрічне навчання, було введено обов’язкове дев’ятирічне навчання. Старші учні навчались в  9-10-х класах – виробничого навчання і також продуктивної праці. Учні 9-10 класів ці уроки проводили в Червоноармійському ремонтно-транспортному  підприємстві, де була створена навчально-виробнича дільниця.

Для учнів 4-8 класів така дільниця була організована на фурнітурному заводі. Вчителями продуктивної праці були класні керівники цих класів. Відповідав за організацію продуктивної праці вчитель математики Воронко Д.К. Кращих вчителів школи преміювали. В жовтні 1983р. була введена атестація вчителів. Частина вчителів працювали на довір’ї. В 1984р. була обладнана кімната для уроків трудового навчання 1-3 класів. В кінці 80-х років школа спробувала диференціацію навчання. Здійснювався поділ класів для поглибленого вивчення предметів після 4,8,9 класів. Було прийнято рішення про поглиблене вивчення математики у 8-11 класах (починаючи з 8-го класу). Проте в 11 класі учні відмовились поглиблено вивчати математику. При вступі у вузи лише двом потрібно було її здавати.

З метою поліпшення рівня трудового виховання дітей у вересні 1984р. було введено самообслуговування. Учні 8-10 класів прибирали навчальні кабінети.

В травні 1983р УК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли таємну постанову “Про додаткові заходи, щодо удосконалення вивчення російської мови загальноосвітніх і навчальних закладах союзних республік”. На виконання цього рішення  центру партійно-державне керівництво УРСР в червні 1983р. прийняло власну постанову.

Всім тим, хто в Україні працював над поширенням російської мови, подавалися спеціальні привілеї. Вчителі “за особливо складні умови роботи” одержували  до заробітної плати 15% надбавку, класи поділялися на групи, щоб краще вивчити російську мову. Стан викладання та рівень знань учнів з цього предмету неодноразово розглядався на педрадах, виробничих нарадах. Розглядалися інші важливі питання навчально-виховного процесу.

Так, у вересні 1985р. розглядалось на виробничій нараді питання “Про роботу педколективу по вивченню та використанню “Правил для учнів” та інструкції “Про оцінки з поведінки за старанність у навчанні та суспільно-корисній праці в навчально-виховному процесі школи”.

Але на практиці учень з сім’ї віруючих мав лише добру оцінку за поведінку, як би він не старався, одержував відмінні оцінки з усіх предметів, за винятком суспільствознавства. Не міг і одержувати після закінчення школи ні грамоти, тим більше медалі.

В І половині 80-х років ще приймалися рішення педрад, виробничих нарад про посилення комуністичного виховання, зокрема морального, науково-атеїстичного. Практикувалось проведення захисту політичних плакатів різної тематики. З метою розвитку кругозору школярів організовувалися екскурсії учнів 4-го класу в музеї Леніна, атеїзму у м. Львів, Рівне.

Але з ІІ половини 80-х років почалася горбачовська перебудова. Одним з найпомітніших результатів її, закріплених ХІХ партконференцією, яка відбулася в червні 1988р., була гласність. Це було щось проміжне між свободою слова, на яку партія так і не наважилася, і тотальним інформаційним контролем, від якого вона під тиском обставин змушена була відмовитися. Про “гласність” говорили і вчителі, і учні.

Вчителі історії вже розповідали учням правду про політичні процеси ІІ половини 30-х років ХХ ст. над визначними діячами партії і держави , командирами  армії, про масові репресії проти мільйонів простих трудівників. На уроках суспільствознавства можна вже було говорити про різні теорії походження світу та людини, в тому числі і релігійні, залучаючи до виступів учнів з сім’ї віруючих. Вчителі не чергували на релігійні свята біля церкви. Нікого не переслідували за участь в релігійних обрядах. Вчителі школи брали активну участь у заготівлі влітку зеленої маси для міжколгоспного комбікормового заводу.

З метою поліпшення військово-патріотичного виховання  у вересні 1983р. було створено загін пошуковців, яким протягом 10 років керувала вчителька молодших класів Арламовська Катерина Миколаївна.

Члени військово-патріотичного гуртка “Пошук” листувалися з 300 ветеранами 20-ї мотострілецької та 2-ї кавалерійської бригади 112,121,160 стрілецьких дивізій, що входили до складу 13-ї армії  під командування генерала лейтенанта М.П.Пухова І Українського фронту, які визволяли місто і район від німецько-фашистських загарбників в березні 1944р.

Були оформлені альбоми і стенди в залі бойової слави. В школі побували сім’ї Дзамінгашевих, Лукіних, Алферових, Сергієнка та інших загиблих воїнів, яких про місце заховання повідомили наші учні.

Ветеранам 121 стрілецької дивізій капітану Таланову Володимиру з м. Казані і старшині Рапопорту Григорію з м. Ленінграду (м. Санкт-Петербург) присвоєно звання “Почес

Пошуковці склали список жителів міста, які загинули на фронтах війни. Тепер їхні прізвища увіковічнені на плиті Меморіалу військової слави. Вони розшукали 4 могили радянських розвідників весною 1988р. на хуторі Пороховня. Хоча про ці поховання пошуковці знали ще з 1986р., протягом 2 років через різні архіви Міністерства оборони СРСР встановлювались прізвища загиблих воїнів. А 7 травня 1988р. відбувалося урочисте перезахоронення останків  воїнів на Меморіалі військової слави.

Великого значення  надавалося фізичному вихованню учнів. Кожного року на початку навчання проводились традиційні дні бігуна. В цих заходах активну участь брали майже всі учні школи, дирекція, вчителі і батьки.

В червні 1985р. учні 4-х класів складали залік з плавання. Кращим спортсменам школи пізніше, в дорослому віці, за спортивні досягнення було присвоєно почесне звання “Майстер спорту СРСР”. Це Наліво Роман – з легкої атлетики, Лаврентюк Володимир – з військового спортивного багатоборства, Бронський Віталій – з спортивної гімнастики і акробатики, Джунь Юрій – з велосипедного спорту. Дацюку Костянтину, Забожному Володимиру і Шворі Василю присвоєно звання “Кандидат в майстри спорту СРСР” з велосипедного спорту.

Першим тренером секції з велосипедного спорту спортшколи, яка діяла  на базі нашої школи був дядько відомого чемпіона України, СРСР і Європи з велоспорту Олега Чужди з м.Дубно – Чужда Петро Іванович.

В 1987р., після служби в армії, велосекцію очолили тренери Джунь Юрій і Забожний Володимир. В числі перших членів цієї секції були учні – восьмикласники – Арламовська Олеся, Войтишина Валентина, Михайлова Тетяна, Данилюк Василь, Петролюк Валентин.

Особливо активними були дівчата. Вони приймали участь в складі обласної команди з велоспорту в республіканських змаганнях. 11-13 вересня 1989 року в м.Черкасах, 28-30 вересня, 2 жовтня – першість УРСР з велоспорту серед школярів - м. Хмельницькому, 5-7 жовтня 1989р. – м. Дрогобичі, 12-14 квітня 1990р. м.Кіровограді, травень – м. Чернівці. В серпні 1989року наші велосипедисти брали участь у всесоюзних змаганнях з велоспорту на приз Героя Радянського Союзу М. Мельникайте в м. Паневетіс Литовської РСР. 23 серпня 1989року в Прибалтиці проводилась відома “Балтійська хвиля” з нагоди п’ятдесятиріччя договору Ріббентропа-Молотова (між СРСР і фашисткою Німеччиною) про поділ Європи і окупації країн Прибалтики радянськими військами. Живий ланцюг простягся від м. Талліна до м. Вільнюса. Тисячі людей стояли із запаленими свічками. Наші учні і тренери були також серед них.

10-15 травня 1990р. Арламовська Олеся і Войтишина Валентина в складі збірної України з велоспорту на всесоюзних змаганнях на приз Героя Радянського Союзу Колінчука в Києві вибороли ІІ місце. Вони брали участь участь в Олімпійських іграх серед школярів  влітку 1990 року в м. Шуляй  Литовської РСР. В червні 1990р. за спортивні успіхи Арламовській Олесі, Войтишиній Валентині, Данилюку Василю, Петролюку Валентину було присвоєно звання “Кандидат в майстри спорту СРСР”. Дівчата закінчили Волинський державний університет ім.Лесі Українки, факультет фізвиховання. Арламовська Олеся з 1992 по 1996р працювала тренером спортшколи з велоспорту. А з 2000р – викладач  фізвиховання Радивилівського професійного ліцею.